Яка ви цитата з твору "Весілля Настусі" Ольги Богомаз ?

 Яка ви цитата з твору "Весілля Настусі" Ольги Богомаз ?

🌀 "Олег пильно розглядав безіменні населені пункти та вирішив, що умовний Схід України простягався на сотні кілометрів, займаючи не тільки голови, але й архітектуру, побут, свята і звички. Як оце звичку звинувачувати у всьому когось: бодай сусідів, якщо не владу, бодай погоду, якщо не Бога."

🌲"Цей ліс сосновий, але ростуть у ньому й берези, клени та липи. Від нього віє теплом, як від великого кота, що спить, видихаючи назовні нагріте повітря."

🌀 Молитва мера:

"Молімося, щоб наші дороги мали менше вибоїн і більше знаків. Молімося за розклади громадського транспорту й автобусні зупинки. Молімося за купецькі будинки, затягнуті вагонкою. За зруйновані заводи з вицвілими комуністичними гаслами.

Молімося за бібліотеки, які дають нам надію, та за школи, які її відбирають. Схилімо голову перед базарами й універмагами в самісінькому серці нашого міста.

Молімося за грунт, що осідає під бордюрами після дощів. За іржавий грунт, який переслідує колеса автомобілів. За темний грунт, який зливається ввечері з небом.

Молімося за рідкісні літні дощі, які накривають площі тонкою плівкою. За солону воду з озер, яка твердіє на шкірі. За підземні течії, що виступають на подвір'ях, мов кров на здертих ранах.

Молімося за червоні пащеки тюльпанів і беззахисні петунії на клумбах. За абрикоси, які ми безжально чавимо ногами в липні, за серпневу амброзію, що вбиває нас, мов хімічна зброя.

Молімося за кожного з нас, за наші впертість і вміння піддаватися спокусам. За спрагу до ремесел і містичних знань, за незламну віру в авторитети. За безтурботність, з якою ми витрачаємо гроші, та хвилювання, з яким одержуємо нові.

Молімося!" 

🌀 "Щоразу, коли ти намагаєшся зіпхнути якісь руйнування на воєнні дії, виявляється, що срака була ще до війни."

🌀"Прийшли місцеві курди, які колись утекли з Узбекистану, вірмени, які втекли з Карабаху, корейці, які втекли з Кореї, переселенці з Авдіївки, Дебальцевого, Ясинуватої та ще бозна-звідки. Усі вони визнавали, що із цієї землі вже не хоті лося нікуди тікати."

🌀 "А на що ти розраховувала? - майже без жалю міркувала вона. - Що хотіла знайти? Докази дисидентської діяльності діда? Листівки з ндр від материних подруг по листуванню? Бабині пластинки з романсами Вертинського? У цій сім'ї все по-справжньому важливе нищили, тож які в тебе були шанси?"

🌀 "Рослини, що постають із глини, мають міцні тіла та коротке коріння. Вони нагадують людей тим, що утворюють власні об'єднання. Ось як ковила: знаходить собі шматок землі й пильнує, щоб не з'явилося на ній чужаків. Або цикорій: наче одинак, але теж тримається своїх."

🌀 "Тут, зверху, росли квіти, які не приживалися в ущелині - наче мали ноги й самі вирішували, де їм рости. Навіть люди так не обирають, принаймні не всі. Багатьох із дитинства саджають на їхнє місце, і вони залишаються там на все життя."